Одиозный Иван Малкович сплагиатил известные стихи Маршака - ВотЪ-совестливые поэты!
Директор издательства "АБАБАГАЛАМАГА" Иван Малкович перевел известные
детские стихи Самуила Маршака "Вот какой рассеянный", внеся в них
значительные изменения, и опубликовал их под своей фамилией. Об этом в
своем блоге написал политолог Владимир Корнилов.
"Моему ребенку в школьном курсе украинского языка для первоклассников
задали на лето внеклассное чтение, снабдив книжечкой «Веселі вірші». Я
как-то не придал этому особого значения, пока не услышал, ЧТО он читает!
А
читал он виршик, являющийся вольным (я бы сказал, слишком вольным!)
украинским переводом бессмертного маршаковского «Вот какой рассеянный»!
Причем автором, согласно данной книжечке, значился не Маршак, а хозяин
издательства «Абабыгаламага» Иван Малкович.
Вот вы только вчитайтесь:
«Жив собі роззява –
ліві двері справа.
Зранку він хутенько встав,
піджака вдягати став:
шусть руками в рукави –
з’ясувалось, то штани».
Почему вполне логичное "рассеянный с улицы Бассейной" заменяется на
эту полную ахинею? Может, в доме Малковичей, в самом деле, принято было
помечать каким-то особым образом двери левые и двери правые. Но как
моему ребенку объяснить, что традиция выделения левых дверей в отдельную
категорию интерьера существует в некоторых галицких семьях и это
каким-то образом перекликается с расположением питерского «рассеянного»
на улице Бассейной?
Кстати, о Питере. Знаете, как обыграл славный выходец из Галичины,
присвоивший себе лавры Маршака, бессмертную фразу «Это город Ленинград»?
А вот как:
«- Що за місто? Це Болехів,
Коломия чи Радехів?
Чемний голос відповів:
— То є славне місто Львів!»
Ну, а кто б сомневался?..
Я вот подумал в этой связи: а давайте пойдем дальше и региональные
версии этого украинского плагиата шедевра выпустим. К примеру:
«- Де це ми? То Вугледар,
Краматорськ чи Соледар?
А йому за це – в «торець»:
— Йолопе, так то ж Донецьк!»
И так по списку всех областных центров…
Или можно даже специальную версию для продвинутых школьников и
гламурных школьниц славного Кловского лицея по итогам их летних поездок
выпустить:
«- Хай, май френд! Із іт Нью-Йорк,
Амстердам чи місто Корк?
Каже френд той (чи тая?)
Іт’с, май дарлінг, Паттайя!»
Корнилов также предложил "перепеть украинскую классику, перенести ее на русскую почву и детишкам впарить", и привел пример:
Как умру, похороните
Вы меня в России,
Где-нибудь, где хоронятся
Всякие Мессии.
Чтобы Волга грохотала,
На краю обрыва!
Чтобы слышать, чтобы видеть…
…Праві двірі зліва".
И еще немного неполживого вагинального творчества настоящих демократических геев салоедов из незалЭжалых Укров:
ОТАКИЙ РОЗЗЯВА (З ВУЛИЦЫ БАНДЕРЫ)
Жив собі роззява
ліві двері — справа.
Зранку він хутенько встав,
піджака вдягати став:
шусть руками в рукави
з'ясувалось, то штани.
Отакий роззява
ліві двері — справа!
Вбрав сорочку він. Однак
всі кричать йому: не так!
Одягнув пальто. Проте
знов кричать йому: не те!
Отакий роззява
ліві двері — справа!
Поспішаючи в дорогу,
рукавичку взув на ногу.
Ну, а замість капелюха
натягнув відро на вуха!
Отакий роззява
ліві двері — справа!
Трамваєм тридцять третім
він їхав на вокзал
і двері відчинивши,
до водія сказав:
"Шановний
трам-тарам-пам-пам!
Я щось хотів
сказати вам...
Я сів не в той...
Мені... а-яй!
Трамзал негайно
на воквай!.."
Водій перелякався,
і на вокзал подався.
Отакий роззява
ліві двері — справа!
Ось біжить він до кав'ярні,
щоб квитки купити гарні.
Далі — гляньте на роззяву
Мчить купляти в касі... каву!
Отакий роззява
ліві двері — справа!
Вибіг він аж на перон.
Там — відчеплений вагон,
Пан роззява в нього вліз,
сім валіз туди заніс,
примостився під вікном,
та й заснув солодким сном.
Зранку гульк! "Егей! — гукає.
Що зо станція?" — питає.
Чемний голос відповів:
— То є славне місто Львів!
Ще поспав. Аж сходить сонце,
Знов поглянув у віконце.
Бачить — знов стоїть вокзал,
здивувався і сказав:
- Що за місто?.. Це Болехів,
Коломия чи Радехів?
Чемний голос відповів:
— То є славне місто Львів!
Ще собі поспав з годинку,
знов поглянув на зупинку.
Бачить — знов якийсь вокзал,
здивувався і сказав:
- Що за станція цікава
Київ, Зміїв чи Полтава?
Чемний голос відповів:
— То є славне місто Львів!
Тут він крикнув: "Що за жарти?!
Жартувати так не варто!
Вчора я у Львові сів,
А приїхав знов у Львів?!"
Отакий роззява
ліві двері — справа!
Но пожалуй круче всего украинцы перевели Исифа Бродского "Двадцать
сонетов к Марии Стюарт"... Вот тут с самого начала, перевод просто
рулит! Впрочем всё приводить не буду, а только начало, сперва оригинал. Далее - 18+ !!!
Мари, шотландцы всё-таки скоты.
В каком колене клетчатого клана
предвиделось, что двинешься с экрана
и оживишь, как статуя, сады?
И Люксембургский, в частности? Сюды
забрёл я как-то после ресторана
взглянуть глазами старого барана
на новые ворота и в пруды.
Где встретил Вас. И в силу этой встречи,
и так как "всё былое ожило
в отжившем сердце", в старое жерло
вложив заряд классической картечи,
я трачу что осталось русской речи
на ваш анфас и матовые плечи.
а затем перевод...
Марі, шотляндці все ж таки хуї.
Кому з усій строкатої родини
примарилось, що рипнешся з картини
та будеш жвавити, як мумія, гаї?
Між інших, Люксембургський, де мої
блукають очі старого кнуряки,
що повертається дорогою пияки,
аби поглянути обіч себе. Ну і
в ставок. Де я зустрівся з Вами.
І зустріч ця мені вертає днi
минулого, її класичне "нi”,
моє дiряве серце, і словами,
від мови української сміттям,
я пещу плечі і обличчя Вам.
А Шотландцы-то не знают, что они ***, по укромовной версии :))
Шо за станция цикава? Кыйив, Змийив чи Полтава, блин???
Еще, но уже нормальные, хотя и забавные, переводы:
Я Вас
кохав. Вогонь цього кохання
В душі моїй і досі ще не згас.
Але дарма: палкі мої бажання
Нехай ніколи не турбують Вас.
Я Вас кохав мовчазно, без надії,
Від ревнощів страждав та сумував…
Я Вас кохав так відданно – мов мрію.
Дай боже ж Вам, щоб інший так кохав!
Или вот еще.... )))
Край лукомор’я дуб зелений,
І золотий ланцюг на нім:
І день і ніч там кіт учений
На ланцюгу кружляє тім;
Іде праворуч — спів заводить,
Ліворуч — казку гомонить.
Дива там: лісовик там бродить,
Русалка на гіллі сидить;
На невідомих там доріжках
Сліди нечуваних страхіть;
Там хатка на курячих ніжках
Без вікон, без дверей стоїть;
В примарах там ліси й долини;
Там на світанні хвиля лине
На берег дикий пісковий,
І тридцять витязів чудових
Із хвиль виходять смарагдових,
І з ними їх ватаг морський;
Там королевич мимоходом
Полонить грізного царя;
Там серед хмар перед народом
Через ліси, через моря
Чаклун несе богатиря;
В темниці там царівна тужить,
А бурий вовк їй вірно служить;
З Ягою ступа там бреде,
Вперед сама самою йде;
Там цар Кощей над злотом чахне;
Там руський дух...
там Руссю пахне!
І я там був, і мед я пив;
Над морем бачив дуб зелений,
При нім сидів, і кіт учений
Своїх казок мене учив.
Одну згадав я: за хвилину
Повім цю казку старовину…
Хотя это и нормальные переводы, тем не менее, все равно забавно)). xD)))
Источник: http://nnm.ru/blogs/OlDi/odioznyy-ivan-malkovich-splagiatil-izvestnye-stihi-marshaka-vot-sovestlivye-poety/
|